Історія розвитку освіти у с.Вільна Терешківка

До 1907 року школи у селі Терешківка не було. Хоча більш заможні селяни наймали хату, в якій навчалося близько півтора десятка учнів, які самі себе забезпечували, а саме: носили в таку «школу» з дому дрова, самі по черзі опалювали. Навчала цих дітей людина, яку наймали батьки та оплачували її роботу. Столипінські реформи другої половини ХІХ ст. стосувались не тільки землі, а і сільських шкіл. Згідно цих реформ було збудовано дуже багато шкіл на селі. Ці питання вирішували місцеві органи управління, так зване земство. Тому згідно рішення земства на початку 1907 року в селі Вільна Терешківка була збудована початкова школа з 2-а класами навчання. Примітка. До 1926 року село називалося Терешківка, як колишнє кріпосне село поміщика Терентьєва. А в 1926 році за перевиконання плану хлібоздачі рішенням райкому партії до назви села Терешківка було добавлено слово Вільна. Збудована початкова школа мала дві великі класні кімнати, вчительську та дві квартири для вчителів і спільний великий коридор. Стіни школи були глиняні і без фундаменту. Школа була вкрита залізом, а в дворі було підсобне приміщення. Це приміщення школи проіснувало до 1943 року. Першими вчителями школи були Бурцева Ксенія Іванівна, яка очолювала школу та Зіна Іванівна Лашко. Це були вчителі, які всі свої здібності віддавали навчанню та вихованню дітей. Обидва класи були переповнені. В кожному класі нараховувалось до 40 учнів. Вчительки були суворі і вимогливі, але справедливі і користувались великим авторитетом у батьків. Жоден з батьків не скаржився на суворість вчителів. Заробітна плата була низькою, і тому вони не відмовлялись від допомоги батьків, зокрема забезпеченням продуктами. Ці вчителі давали своїм дітям глибокі і міцні знання. Так, по закінченню двохкласної початкової школи учні прекрасно читали і писали без помилок, добре розбиралися в літературі та могли написати будь-який документ. В 1924 році двохкласна школа була переведена на 4-х класну початкову школу у дві зміни навчання: в першу зміну – 1-2 класи, а в другу зміну – 3-4 класи. Тепер школа мала можливість збільшити кількість учнів, які навчались у молодших класах у два рази. Також збільшилась кількість вчителів школи: їх тепер стало чотири. При школі працювали групи по ліквідації неписемності, так як більшість дорослої молоді не вміла не тільки писати, але і читати. Ці групи в історію ввійшли як групи «лікнепу», які відіграли значну роль в ліквідації неписемності. З 1927 року за рішенням Кременчуцької районної Ради в Кременчуцькому районі стали відкриватись семирічні школи. В нашому селі семирічна школа була відкрита лише в 1931 році, коли учнів 4 класу перевели в 5-й клас. А тому перший випуск 7-річної школи відбувся лише в 1934 році. Перших випускників семирічної школи було 35. Це була значна подія в селі Вільна Терешківка. Одним з перших директорів Вільнотерешківської семирічної школи був Козуб Павло Петрович. В цей час в школі працювали такі вчителі: Оксак Іван Павлович Бугаєвська (Перепелятник) Антоніна Іванівна Зозуля Іван Дем’янович Колісник Герасим Родіонович Першим піонервожатим школи був Крупа Григорій Данилович. Вільнотерешківська семирічна школа проіснувала до початку Великої Вітчизняної війни, зробивши 8 випусків, що складали 300 учнів-випускників, жителів села. Останній директор, який очолював школу перед Великою Вітчизняною війною, був Похилий Михайло Іванович. Він працював з 1939 року по 1941 рік. Попавши в окупацію, був виданий поліцаями гестапо, де і загинув. В 1941 році під час окупації села німецькими загарбниками школу було перетворено у військовий госпіталь, але на короткий час. В цьому госпіталі лікувались німецькі воїни, а іноді і воїни Червоної Армії, які попали в полон німецьким фашистам, будучи тяжко пораненими. Обслуговували і харчували цих воїнів в госпіталі наші медики і місцеве населення. Після лікування наших воїнів, як полонених, німецьке командування відправляло в м. Кременчук, де був німецький концентраційний табір. Нині на тому місці поставлений пам’ятник «Вічно живим». Але частина поранених, яких вдалося врятувати, переховувалась і жила у місцевих жителів села Вільна Терешківка. При відступі німецькі фашисти 29 вересня 1943 року спалили школу. Спалили так, що її не можна було відбудувати. З вересня 1943 року, після визволення від фашистської окупації, і по вересень 1948 року в селі була лише початкова школа, яка складалася з 4-х класів. Навчання проводилось в одній уцілілій хаті, вкритій залізом. Ця хата, у свій час, після розкуркулення господаря перейшла у власність держави. Значна частина учнів навчалась в хатах колгоспників. Таких хат в селі було чотири, зокрема дві хати в самій Терешківці і дві хати на кутку Данилейки. В цей період в школі працювали такі вчителі: Ткаченко Марія Федорівна – завідуюча початковою школою Волочай Ганна Трохимівна Корнієнко Євдокія Василівна Мазур Анастасія Олександрівна За рішенням Кременчуцької районної Ради з вересня 1947 року Вільнотерешківську початкову школу було переведено в семирічну. Директором школи став Волочай Іван Михайлович, фронтовик, учасник параду Перемоги у Великій Вітчизняній війні, який і пропрацював керівником школи до вересня 1981 року (34 роки). З ініціативи Івана Михайловича та за згодою дирекції школи, літочислення школи починається із 1947 року, року, коли Іван Михайлович прийняв керування школою. В цей період в школі працювали такі вчителі: 1)Крамаренко Віра Якимівна – завуч школи 2)Даниленко Клавдія Іванівна – учитель математики 3)Мазур Анастасія Олександрівна – учитель німецької мови 4)Розова Ялисавета Олександрівна –учитель початкових класів 5)Ткаченко Марія Федорівна – учитель початкових класів 6)Терещенко Іван Йосипович – учитель початкових класів 7)Волочай Ганна Трохимівна – учитель російської мови Так сталось, що директор школи – є, учні – є, а приміщення для школи – немає. А тому болючим питанням стало питання будівництва школи у селі Вільна Терешківка. Як же його розв’язати у цей важкий час? Так як партійні та державні установи на той час нічого не могли зробити і допомогти, то прийшлось розв’язувати питання на місці, тобто в селі Вільна Терешківка. Так в 1949 році розпочалось будівництво приміщення школи, так модним на той час, методом «народної будови». Приміщення будували на 4 класні кімнати. На будівництво зібралося все населення села і учні старших класів. Стіни приміщення без фундаменту «лили» глиною з соломою та водою. За своїми розмірами школа була такою як і спалена німцями довоєнна школа. За два дні стіни приміщення були «вилиті». Турботу директора школи по будівництву школи підтримував район, а особливо колгоспи «Ленінський шлях» та ім. Ворошилова. Першого вересня 1950 року учні та вчителі увійшли в нове приміщення для навчання. Підлога в усіх класах і коридорі була глиняна, фундаменту приміщення не мало. Але для всіх на той час – це був «палац». У дві зміни розмістили всіх учнів. В 1951 році відбувся перший післявоєнний випуск учнів семирічної школи. Та перед директором школи стояли інші завдання – довести будівництво школи до завершення, обладнати нове приміщення всім необхідним. З кожним роком це приміщення школи вдосконалювали, обновлювали: в коридорах був покладений кахель, в класних кімнатах наслали поли, поліпшилось опалення, на подвір’ї були збудовані підсобні приміщення. В 1973 році сталася аварія цього приміщення: в одній із класних кімнат під час перерви між уроками обірвалася глиняна стеля. На щастя, в цей момент нікого з учнів у класній кімнаті не було, інакше могли б бути жертви. Ця подія стала відомою як в районі, так і в області. І за рішенням районного відділу освіти були обірвані глиняні стелі в усіх класних кімнатах і коридорах, щоб не повторився подібний випадок. Школою були закуплені великі листи фанери, якими підбили по всій школі стелю. Ці ремонтні роботи виконував Марченко Микола Данилович, діти якого навчались в школі. Але, якою не стала школа, директор, Волочай Іван Михайлович, став наполегливо турбуватись про необхідність будівництва у с. Вільна Терешківка типового приміщення школи. За клопотанням районного відділу освіти і голови районної Ради перед обласною Радою для обстеження стану приміщення школи до с. Вільна Терешківка приїхала заступник голови обласної Ради Цивіна Воля Василівна. Вона зустрілась з головою колгоспу «Ленінський шлях» Щенніковим Петром Юхимовичем. Розмова ішла про будівництво нової школи. Але можливостей для новобудови колгосп не мав. Типову школу повинна була будувати держава. Та Цивіна В.В. не включила в обласний план будівництво нашої школи. Дізнавшись про це, директор школи Волочай І.М. поїхав до м. Полтави і перебував там до того часу, поки не вирішив питання будівництва школи у с. Вільна Терешківка на 1974 рік. Що з себе уявляла майбутня школа? Її проект був розрахований на 198 учнів, як проект семирічної сільської школи. Але в школі було 350 учнів. Зрозуміло, що такий проект не задовольняв потреб школи. На той час обласний відділ цивільної оборони під час будівництв шкіл включав і фінансував підведення під типову школу цокольного поверху для цивільної оборони. Тому директор школи Волочай І.М. разом із головою колгоспу поїхали в Полтаву, де і домоглися будівництва та фінансування цокольного поверху. Так школа із 2-поверхової стала 3-поверховою. Будівництво типової триповерхової школи було доручено Кременчуцькому домобудівному комбінату, який очолював інженер-будівельник Боярський Б.Я. Будівництво школи домобудівельний комбінат розпочав із січня 1974 року. Завершити будівництво школи планувалось до 1 вересня 1974 року, що в дійсності і сталось. Що дав школі цокольний поверх? В цьому поверсі було заплановано кухню зі своїм складом, їдальню на 150 місць і приміщення буфету їдальні. В другій половині цього поверху сплановано тепловий вузол і майстерні школи по дереву і металу зі своїм складом. Тому другий поверх використали для навчального процесу. Так приміщення новозбудованої школи дало можливість в майбутньому відкрити середню школу. В 1981 році Волочай Іван Михайлович пішов на заслужений відпочинок. Директором школи стала Василенко Лідія Митрофанівна, яка прийшла працювати до школи в 1954 році. Працюючи на той час учителем фізкультури, поступила в Полтавський педагогічний інститут і розпочала кар’єру учителя біології та хімії. В 1987 році Вільнотерешківська восьмирічна школа була реорганізована в середню. Було набрано перший 9 клас. В цей період були створені кабінети, збудовано стрілковий тир, оформлено кабінет військової підготовки. В 1988 році розпочалося будівництво правого крила школи. Цю добудову розпочав голова колгоспу «Ленінський шлях» Котляренко Василь Іванович Та його плани не здійснилися. Так ось 10 років і стоїть не завершене будівництво. В 1990 році директором школи стала Зімакова Віра Петрівна. З 1993 року школа стала називатися загальноосвітньою. З 1994 року очолює Вільнотерешківську школу Назаренко Любов Олександрівна. Вже більше 10 років вона віддає свою душу і серце школі, вважаючи, що "…школа – її життя”. У школі навчається близько 200 учнів. Заняття проходять в дві зміни (не вистачає класних кімнат двом класам). З 2001 року українська освіта розпочала перехід на новий зміст, структуру і 12 річний термін навчання. Введено 12 бальну систему оцінювання знань учнів. Навчальний рік ділиться на семестри. На даний час Вільнотерешківська школа – це школа з питань естетичного виховання учнівської молоді.